Концепція школи 2014-2018 роки

«Концепція розвитку

Ужгородської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 ім. В.С. Гренджі – Донського Ужгородської міської ради Закарпатської області

на 2014 – 2018 роки»

    Освіта сьогодні покликана займатись особливим духовним творенням – готувати нову людину – громадянина України, якому притаманні такі риси, як національна самоповага і патріотизм, гуманність і добропорядність, компетентність і волелюбність, який високо цінує ідеали демократи, свободи, справедливості.

      Аналіз організації освітнього процесу в закладі та усвідомлення проблем розвитку загальної середньої освіти в Україні на сучасному етапі викликали необхідність розробити Концепцію розвитку  Ужгородської  ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 ім. В.С. Гренджі – Донського м. Ужгорода на період 2014 – 2018 років з метою реалізації місії закладу: створення умов для всебічного розвитку особистості, творчої самореалізації молоді, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державну як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

       Щоб відповідати високим стандартом і вимогам нової епохи, сучасній людині необхідні знання в широкому спектрі галузей, вона повинна вміти засвоювати все нові й нові способи та види діяльності. Сучасна школа має створювати умови для саморозвитку, самоствердження, самореалізації особистості. Умови, за яких дитина може проявити не лише інтелектуальну компетентність, але й компетентність соціальну.

      Державна політика у сфері освіти в питаннях навчання та виховання підростаючого покоління визначає систему освіти, яка має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального та фізичного розвитку учнів, тим самим виховуючи всебічно розвинену особистість, здатну реалізувати себе в повній мірі у дорослому житті, виховати конкурентоспроможну особистість, яка має попит на сучасному ринку праці. Концепція розвитку керується Конституцією України, Законом України «Про освіту», «Про Державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття»), «Про загальну середню освіту», «Про Національну доктрину розвитку освіти», відповідними Указами Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, зокрема, «Концепція інформатизації України», «Концепцією інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл», «Концепція профільного навчання в старшій школі», «Державною програмою «Вчитель», Державним стандартом базової і повної середньої освіти та Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів для початкової, основної та старшої школи.

    Необхідність розроблення Концепції розвитку школи зумовлена наступними чинниками:

• підвищення мотивації пізнавальної активності учнів;
• впровадження сучасних досягнень перспективного пелагічного досвіду в навчально – виховний процес;
• закріплення гуманізації школи як базового принципу відносин між учасниками навчально – виховного процесу;
• забезпечення ефективної діяльності загальноосвітнього закладу з метою створення сприятливих умов для організації навчально – виховної діяльності;
• формування системи виявлення обдарованої молоді;
• створення сприятливих умов для підтримання творчої праці вчителів, підвищення їх професійної майстерності, популяризації педагогічних здобутків;
• впровадження інноваційних технологій у навчально – виховний процес;
• проектування управлінської діяльності.

    1. Створення оптимальних умов для освітньої діяльності учасників навчально – виховного процесу.

     Одна із проблем, яка постає перед сучасною школою – це зниження навчальної та пізнавальної активності учнів, що в свою чергу приводить до створення різкої диспропорції в учнівському середовищі у співвідношенні учнів, які мотивовані до навчання та учнів, у яких така мотивація частково або повністю відсутня. Створення умов для подальшого розвитку навчального закладу вимагає вдосконалення і поновлення педагогічного інструментарію для підвищення мотивації навчальної діяльності учнів.

   Концепція передбачає:

• домінування особистісно зорієнтованого навчання у формах і методах навчально – виховної роботи в усіх без винятку педагогів школи;
• запровадження в першу чергу позитивної стимуляції учнів на уроках та в позаурочний час, зокрема, учнів із низькою пізнавальною активністю;
• створення умов на уроках для пізнавальної діяльності учнів з різними рівнями пізнавальної активності;
• формування банку даних обдарованих дітей з високим рівнем пізнавальної активності для подальшого охоплення їх творчою навчальною діяльністю через поглиблене вивчення предметів, роботу в Малій академії наук, участі в учнівській творчій роботі в рамках реалізації шкільної програми «Інтелект школи»;
• охоплення усіх учнів школи активними формами виховної роботи, зокрема, через учнівське самоврядування, гурткову роботу, участь у спортивних секціях, волонтерському русі;
• проведення моніторингу пізнавальної активності учнів, починаючи із першого класу;
• робота із батьками початкової школи з метою залучення їх до створення позитивної мотивації навчальної діяльності їх дітей; проведення батьківського всеобучу «Складові роботи успішного учня»;
• проведення індивідуальних консультацій з батьками для підвищення мотиваційних установок пізнавальної активності їх дітей;
• профілізація школи ІІІ ступеня на основі моніторингу освітніх запитів батьків та учнів.

   2. Робота з педагогічними працівниками щодо впровадження та укріплення принципів гуманізму відносин між учасниками навчально – виховного процесу.

• Утвердження в роботі школи принципів гуманізму.
• Ставити завдання перед учасниками навчально – виховного процесу через усвідомлення кінцевої мети.
• Пошук і використання важелів впливу на мотиваційну поведінку учнів.
• Усі без винятку учні є повноправними учасниками навчально – виховного процесу, незалежно від пізнавальної активності та результатів навчальної діяльності.
• Повага до особистості – основний принцип взаємовідносин між учасниками навчально – виховного процесу.

3. Розвиток та удосконалення інформаційно – комунікаційної інфраструктури як одна з умов забезпечення ефективності навчально – виховного процесу.

• Інтенсивне використання наявних ІКТ на уроках.
• Оволодіння ІКТ усіма педагогічними працівниками.
• Залучення ІКТ ресурсів учнів та їх сімей до вирішення завдань навчального процесу.
• Забезпечення ІКТ усіх кабінетів у школі ІІ – ІІІ ступеня.
• Створення сучасного інформаційного центру в бібліотеці.
• Створення умов для дистанційного навчання учнів за допомогою ІКТ (при організації індивідуального навчання зокрема).

 4.  Створення комфортного середовища для учня в загальноосвітньому навчальному закладі.

     Цей напрямок роботи є дуже важливим і навіть визначальним в реалізації даної Концепції з огляду на те, що значна частина педагогів є прихильниками авторитарної педагогіки, що не дозволяє притримуватися принципу особистісно зорієнтованого навчання. Учителі - предметники через перевантаження програмового матеріалу створюють такі умови на уроках, коли працює лише 1/3 чи 1/4 учнів, а переважна більшість втрачають віру в свої сили і можливості в 6-7 класі і перестають повністю працювати. Це велика проблема, бо саме в 6-7 класах закладаються основи із вивчення ряду природничих дисциплін. У свою чергу така ситуація приводить до падіння пізнавальної активності учнів.

    Якщо учень навіть не пробує опановувати навчальним матеріалом, то перебування на уроках стає для нього каторгою, психологічним дискомфортом. Якщо критична маса таких учнів становить більше 2/3 від загальної кількості в класі, то навіть ті учні, які мають бажання вчитися не можуть цього робити, бо негативна більшість не дає їм цього зробити, зриваючи уроки, порушуючи дисципліну, забираючи час у вчителя на вирішення конфліктних ситуацій. Сильний авторитарний вчитель подавляє їх і намагається працювати з позитивною меншістю, але і це не приносить бажаних результатів. Учні, які втратили інтерес до навчання, які отримують негативну словесну і оформлену в бали оцінку, намагаються втекти із занять, пропускати уроки, шукають комфортного або, принаймні, нейтрального, психологічно – емоційного середовища поза школою, що рано чи пізно приводить їх до скоєння правопорушень (а пропуски уроків без поважних причин уже є правопорушенням).

     Значний вплив на таку ситуацію мають і фактори, які не залежать від учителя:

• непомірне завантаження навчальних планів інваріантної складової;
•  непомірне завантаження державних програм з усіх предметів інваріантної складової навчальних планів.

   Ці два фактори є основною причиною, коли учитель, намагаючись дотримуватися букви закону перевантажує учнів, які потім втрачають інтерес до навчання. Тому у вчителя є два шляхи:

1. сліпо виконувати вимоги міністерських програм і формувати в учнівському середовищі групи дітей,  які перестають працювати на уроках і вдома через вказані вище причини;
2. на власний страх і ризик випускати частину програмового матеріалу, щоб добитися засвоєння того, що є, на його погляд, важливим для засвоєння учнем базових знань з даного предмету.

     Тут є ризик, що вчитель не кваліфіковано здійснює відбір оптимального обсягу навчального  матеріалу, а також ризик того, що учні не доотримують необхідної інформації для подальшої здачі незалежного зовнішнього оцінювання якості знань при вступі до вищих навчальних закладів.

       Тому для успішної реалізації концепції необхідно:

• усім педагогам поважати особистість учня, враховувати його пізнавальні можливості та соціальні умови, в яких він проживає;
• проводити конкретну стосовно кожного учня педагого – психологічну діагностику його мотиваційних важелів навчальної діяльності з 1-го класу;
• здійснювати пошук і формування ролі та місця кожного учня в класному колективі;
• учителям застосувати позитивні мотиваційні методи впливу на формування освітніх потреб учня та освітніх запитів батьків;
• чітко і конкретно враховувати співвідношення особистісно – психологічних можливостей конкретного учня із вимогами державних програм;
• остаточно і безумовно відмовитися від таких характеристик як «негативні оцінки» та «відстаючий учень»; усі оцінки позитивні, бо відповідають пізнавальним можливостям учня; учень засвоює матеріал відповідно до його здібностей, можливостей та мотиваційних важелів;
• здійснення позитивної співпраці з батьками учня; накреслення для батьків  покрокової  програми для покращення пізнавальної активності дитини;
• пошук і формування соціального вектору в розвитку учня і його соціальної адаптації та співвідношення цих орієнтирів із освітніми запитами батьків.

5.  Складові комфортного освітнього середовища професійної діяльності педагогічних працівників в загальноосвітньому навчальному закладі.

      Суспільство намагається перекласти на плечі школи, а значить на плечі педагогів переважну, якщо не всю, кількість функцій щодо навчання, виховання, соціалізації, фізичного розвитку, профілактики правопорушень, духовного розвитку, профорієнтації, тощо.

      Педагоги – це учителі - предметники, які відповідають за виконання державних програм та забезпечують виконання завдань, покладених (вірніше перекладених) суспільством.

     Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між усіма складовими навчально – виховного процесу, щоб учитель мав змогу якісно виконувати свої професійні та посадові обов’язки.

• Створення умов для реалізації творчих здібностей учителя.
• Пошук активних форм роботи шкільних методичних об'єднань.
• Забезпечення учителів оптимальним педагогічним навантаженням.
• Створення умов для професійного і фахового зростання учителів.
• Дотримання чіткої пропорції під час визначення функціональних обов’язків учителя – предметника та педагога (класного керіника); органічне їх поєднання в процесі реалізації завдань навчально – виховного процесу.
• Підвищення соціальної ролі і соціального статусу учителя у педагогічному колективі школи, міста, області…
• Співвідношення професійних інтересів учителя із мотиваційною направленістю пізнавальної діяльності учнів.

6. Очікувані результати в процесі реалізації Концепції.

   Виходячи із того, що знижується рівень пізнавальної активності учнів в силу багатьох причин, але в значній мірі це зумовлюється тим, що знання, уміння, навики, освіта забезпечують належний соціальний статус і матеріальний добробут в майбутньому, необхідно знаходити разом із батьками нішу в соціальній ієрархії суспільства для учня після очікуваного закінчення школи ІІ – го чи ІІІ – го ступеня. У ході реалізації Концепції розвитку навчального закладу необхідно буде вирішити ряд завдань, щоб школа отримала поштовх для подальшого розвитку. Концепція покликана запровадити на першому етапі її реалізації елементи співпраці учителів і учнів на основі впровадження принципу гуманізму в навчально – виховний процес.

    Тандем «учитель - учень» перетворити спочатку із протилежних двох таборів у союзників, а далі трансформувати в творчу тріаду «учитель – учень - батьки».

     Для цього необхідно активізувати творчий потенціал кожного учасника навчально – виховного процесу засобами і методами, названими у даній Концепції. У першу чергу Концепція покликана активізувати мотивацію до навчальної діяльності учнів. Щоб замінити нудні, одноманітні вербальні засоби, школа має можливість і буде задіювати інформаційно – комунікаційні технології, урізноманітнювати форми і методи роботи, ширше застосовувати інтерактивні форми навчання.

     Дуже важлива умова успішної реалізації Концепції – це використання творчого потенціалу учителя.

      Учителі повинні усвідомити, що гуманізація навчального процесу не ускладнить їм роботу, а навпаки полегшить, бо налагодження співпраці з учнями і батьками на засадах гуманізації навчального процесу зменшить затрати сил та енергії на переборювання негативу у відносинах з учнями, підвищить мотивацію у навчанні учнів.

     

Школа, як і вся освіта, за своєю природою інститут досить консервативний, поскільки в її життєдіяльності задіяно дуже багато учасників і підструктур: учні, батьки, учителі, сім'ї, класи, групи, від чіткої взаємодії яких залежить успішне досягнення кінцевої мети. Окрім того досягнення цієї мети розбито на тривалий період і відтерміновано в часі: уроки, тижні, семестри, роки. Тому зміна будь- якої складової в організації навчально – виховного процесу може призвести до збою в роботі всієї системи. Учителі, від яких залежить 80% успіху в ході реалізації Концепції, повинні зробити зміни в організації навчально – виховного процесу, зміни в психології учителя, зміни у відносинах учитель – учень – батьки, зміни в оцінюванні діяльності учнів. Завдання дуже важке і відповідальне,бо від цього залежить успіх або розбалансування уже налагодженої системи роботи.

       Якщо учителі не побачать позитиву у пропонованих Концепцією змінах, і не стануть активними і свідомими учасниками її реалізації, то це не тільки не принесе позитивних результатів, але і може призвести до втрати певних напрацювань – наприклад, зменшення кількості призерів олімпіад чи Малої академії наук. Якщо при переході на особисто зорієнтоване навчання механічно просто перерозподілити час між учнями, які мотивовані в навчанні і учнями, для яких Концепція передбачає пошук мотивації, то це може призвести, що учні які працювали, будуть обділені увагою, а учні немотивовані таких результатів, звичайно, не дадуть. Тому необхідно розробити покрокову  програму реалізації Концепції і вводити важливі елементи організації навчально – виховного процесу поступово, закріплювати здобутки не руйнуючи схему роботи з обдарованими учнями, яка вже напрацьована в школі.

       Як і в будь – якій справі не обов’язково сподіватися, що всі і зразу погодяться ламати напрацьовані схеми роботи. Цього не варто, на першому етапі, і сподіватися та домагатися. Опиратися необхідно на ті категорії педагогів, які по своїй природі  є креативними і соціально мобільними. А такі в колективі є.

        Завжди у змінах в організації навчально –виховного процесу є певні ризики. Але проведений попередній оціночний аналіз показує,що без змін в мотивації навчальної діяльності учнів критична маса немотивованих учнів має сталу тенденцію до зростання.

      Ігнорування цього факту призведе до втрати попиту на освітні послуги з боку громади міста, до зменшення мережі школи, а звідси навантаження вчителів, заробітна плата, втрати в якісному складі контингенту учнів.

   Навіть, якщо пробувати зберегти status quo, то це звужує рамки творчого зростання учнів і учителів, призведе до відставання школи від вимог сучасності.

      Концепція покликана до життя змінами, які відбуваються в сучасному українському суспільстві: зміна інформаційного простору, відмирання авторитарних методів через зміни в громадянському суспільстві, становлення і розвиток самого громадянського суспільства.

       Тому є великі сподівання, що оновлені форми і методи роботи учасників навчально – виховного процесу дозволять оптимізувати створення сприятливих умов освітньої діяльності школи, які ставить перед освітньою установою сьогодення.